Анкета Інтегративної Еннеаграми спирається на спільний доробок знань і досвід багатьох першопрохідців у галузі Еннеаграми. Як розробники iEQ9, ми висловлюємо щиру вдячність експертам, філософам і практикам за їхній внесок у розвиток і застосування цієї моделі в тому вигляді, в якому ми розуміємо її сьогодні. Дірк Клоете | Засновник Integrative Enneagram Solutions
Хронологія історії Еннеаграми

Історія Еннеаграми

Також відома як: Дев'ять типів особистості, тип Еннеаграми, дев'ять типів, тип особистості.

Історія Еннеаграми

Хоча точні подробиці виникнення Еннеаграми залишаються оповитими таємницею, усі наявні свідчення вказують на тривалу та складну історію, що охоплює різні культури та регіони, а її корені сягають різноманітних математичних, філософських і духовних традицій.

Система Еннеаграми в сучасному світі є синтезом давніх філософських і духовних учень із психологією двадцятого століття. Ми прагнемо вшанувати внесок багатьох видатних мислителів, які допомогли створити цю потужну модель особистості та розвитку.

Грецькі корені Термін «Еннеаграма» походить від грецьких слів «ennéa», що означає «дев'ять», і «gramma» — «фігура» або «знак».

Еннеа -> Дев'ять

Грама -> Модель / Точки / Те, що написано або намальовано

Деякі автори вказують на міцний зв'язок із суфійською традицією. Слід зазначити, однак, що вона безперечно не є спільною для всіх суфійських течій. Інші дослідники вказують на зв'язки з раннім езотеричним християнством (Евагрій та інші отці пустелі).

Історія Еннеаграми

Давні витоки: відлуння у класичній думці

Портрет Піфагора

Фрагменти символу Еннеаграми простежуються аж до класичної Греції, де математичні структури чисел три, сім і дев'ять виступали вагомими елементами давніх епосів, міфів, філософії та математики, що підтверджує особливе значення цієї послідовності чисел у працях і світогляді античності.

Окремі дослідники навіть стверджують, що варіації символу Еннеаграми трапляються у сакральній геометрії піфагорійців і містичній математиці. За пізнішими переказами, Піфагор дізнався від єгипетських наставників про те, що число є ключем до пізнання будови космосу. Расс Гадсон присвятив лекції походженню Еннеаграми у зв'язку з єгипетською Еннеадою та розповів, як метафізичні сили та числа пов'язані з витоками моделі.

Низка авторів робіт про Еннеаграму пов'язує дев'ять точок із засновником неоплатонізму Плотіном (бл. 204–270 рр. н. е.), чиї твори були зібрані в дев'ятичастинні збірки («Еннеади») та описували божественні якості, що знаходять відображення в людській природі. Згодом його праці суттєво вплинули на західну й близькосхідну думку через таких мислителів, як святий Августин Гіппонський, отці-каппадокійці, отці пустелі, святий Тома Аквінський і Псевдо-Діонісій Ареопагіт. Пізніше християнські ченці систематизували чимало давньогрецьких пороків і чеснот у звичний перелік семи смертних гріхів.

Цей перелік гріхів безпосередньо ґрунтувався на працях християнського ченця IV століття Евагрія Понтійського (бл. 345–399 рр. н. е.), який виокремив вісім Logismoi — «злих думок» або «демонів», що стають на заваді духовному поступу: обжорство, блуд, скупість, смуток, гнів, акедія (духовна зневіра та байдужість), марнославство та гординя. Ці поняття мають безпосередній спадковий зв'язок із пристрастями Еннеаграми.

Портрет Рамона Люллія

Середньовічні витоки: вірогідні попередники та символіка

Хоча прямий родовід символу Еннеаграми з цього періоду історично не доведений, тоді з'явилося кілька важливих систем-попередників, побудованих на дев'ятковій структурі:

Одного з найперших імовірних попередників знаходять у працях каталонського філософа й богослова Рамона Люллія.

У своїй праці «Ars Magna» (1305) Люллій стверджував, що в усіх галузях знань існує низка фундаментальних, незаперечних істин, і все на світі можна осягнути, досліджуючи комбінації цих первинних начал. Він розробив схему з дев'яти наборів аспектів у формі концентричних кіл, один із яких співвідноситься з поняттям «пороки» в Еннеаграмі. До семи смертних гріхів Люллій додав ще два — неправду та непостійність, отримавши загалом дев'ять. Згодом цей список використав Оскар Ічазо: дев'ять пристрастей Еннеаграми складаються із семи смертних гріхів і двох додаткових. Ічазо назвав ці два обман і страх. Непостійність Люллія ближча до сумніву — саме таку назву використовує iEQ9 для пристрасті Типу 6.

Інші школи та традиції — як давніші, так і пізніші — також містять ідеї, що залишили помітний слід, зокрема:

  • Суфійський орден Накшбанді — разом із «Братством бджіл» і символістами. Вважається, що обидві групи зберегли й передали фрагменти та знання Еннеаграми у формі святих ідей.
  • Езотеричний юдаїзм у працях філософа Філона Александрійського (бл. 20 р. до н. е. – бл. 50 р. н. е.). Хоча символ Еннеаграми відсутній у кабалістичному Дереві Життя, існує відповідність між глибинною «дев'ятикратністю» Дерева та базовими принципами Еннеаграми.
  • Книга єзуїтського математика та послідовника Люллія Атанасія Кірхера «Arithmologia» («Наука про числа», 1665 р.), де зображено діаграму, подібну до Еннеаграми.

Велика прогалина: століття без письмових свідчень

Задля історичної точності важливо зазначити: після цих середньовічних згадок настає розрив майже у 600 років, коли немає жодних задокументованих свідчень використання символу Еннеаграми в його сучасному вигляді. Хоча езотеричні знання нерідко передавалися в усній традиції, неперервного письмового зв'язку між ранніми дев'ятковими системами та появою сучасної Еннеаграми у ХХ столітті не існує. Саме тому діяльність Георгія Гурджиєва стала переломним етапом і багато в чому початком нової глави в історії цього символу.

Портрет Рамона Люллія
Портрет Георгія Гурджиєва

ХХ століття та сучасні витоки Еннеаграми: процеси та особистість

Новітня історія Еннеаграми починається з постаті загадкового вірмено-грецького шукача істини Георгія Івановича Гурджиєва (бл. 1866–1949). Зростаючи на багатонаціональному перехресті культур Кавказу, Гурджиєв присвятив два десятиліття збиранню частинок езотеричних знань по всій Центральній Азії та Близькому Сходу, після чого поєднав їх із передовою європейською психологією своєї епохи — гіпнозом, теорією умовних рефлексів і дослідженнями Вільяма Джеймса щодо природи уваги. Результатом став Четвертий шлях — система трансформації, покликана практикуватися в умовах звичайного повсякденного життя, а не в монастирі, ашрамі чи таборі факірів.

Між 1914 і 1917 роками він познайомив із таємничою дев'ятикутною зіркою — сучасною Еннеаграмою — закриті групи в Москві та Санкт-Петербурзі. Коли війна змусила згорнути цю діяльність, він вирушив на захід і 1922 року заснував Інститут гармонійного розвитку людини в замку Прієре поблизу Парижа. Уперше символ було надруковано в Константинополі 1920 року. Широкому колу читачів він відкрився 1949 року, коли побачила світ праця П. Д. Успенського «У пошуках дивовижного», у якій викладено основи гурджиєвського вчення. Для Гурджиєва ця фігура була не типологією, а універсальною діаграмою процесів, підпорядкованою двом космічним законам: Закону трьох (внутрішній трикутник: активна, сприйнятлива та примирювальна сили) і Закону семи (зовнішня гексада 1-4-2-8-5-7: структура трансформації, властива музичним октавам і психологічним змінам). Він наголошував на необхідності свідомих «поштовхів» у ключових точках, аби будь-який процес — від розробки бізнес-плану до новорічних обіцянок — не сходив із наміченого шляху.

Важливо, що усне вчення Гурджиєва містило психологічну карту, яка передбачила ключові засади сучасної Еннеаграми особистості:

  • Три центри: він виділяв інтелектуальний, емоційний та рухово-інстинктивний центри — ту саму тріаду «Голова, Серце і Тіло», на якій пізніше тримаються типи Еннеаграми.
  • Сутність проти особистості: він чітко розмежовував нашу необумовлену «сутність» і набуту «особистість», сформовану наслідуванням і суспільними шаблонами, що безпосередньо відображає сучасний фокус Еннеаграми на поверненні до своєї справжньої природи.
  • Самоспостереження: внутрішній розвиток вимагав ретельної, безоцінкової уваги до власних автоматичних реакцій, щоб подолати транс звичних шаблонів поведінки — цей підхід і досі залишається серцевиною роботи з Еннеаграмою.

Хоча згідно з поширеною думкою Гурджиєв не викладав системи дев'яти сталих типів особистості й розглядав Еннеаграму виключно як універсальний алгоритм процесу, існує й переконлива альтернативна точка зору. Спираючись на уважне читання його алегоричних творів, як-от «Зустрічі з чудовими людьми», прихильники цього підходу стверджують, що він володів глибоким, хоч і прихованим розумінням дев'яти психологічних структур особистості. За цією інтерпретацією, Гурджиєв не подавав типи у формі відкритої системи, а зашифрував їх у портретах персонажів, розкриваючи пряме вчення лише вузькому колу учнів. У такому разі наступний першопрохідець, Оскар Ічазо, постає важливою фігурою, яка вперше оприлюднила цей прихований потік знань, а Клаудіо Наранхо — видатним синтезатором, який адаптував його для сучасної психологічної науки.

Незалежно від того, заклав Гурджиєв лише початковий ґрунт чи передав цілісну приховану систему, він виводив походження символу від легендарного Братства Сармунг, незмінно наполягаючи на експериментальній перевірці, а не на сліпій вірі у міфи: «Перевіряйте все у власній лабораторії — у собі самих».

Грандіозний перехід від динамічного символу Гурджиєва до структурованої типології дев'яти особистостей відбувся через пів століття. Цей новий етап, розпочатий Оскаром Ічазо та Клаудіо Наранхо, спирався на ключове прозріння Гурджиєва: тривалі зміни вимагають узгодженої роботи голови, серця й тіла — сил, які якраз і закладені у внутрішньому трикутнику Еннеаграми.

Оскар Ічазо, Клаудіо Наранхо та дев'ять типів особистості

Шлях Еннеаграми у світ психології особистості розпочався в 1960-х роках на плідному ґрунті Руху за розвиток людського потенціалу завдяки уродженцю Болівії, філософу Оскару Ічазо (1931–2020). У своїй Школі Аріка, заснованій у Чилі в 1968 році, Ічазо першим надав символу Еннеаграми психологічного змісту. Він навчав системі під назвою протоаналіз, яка пов'язувала дев'ять точок із пороками (пристрастями), чеснотами та его-фіксаціями. Наріжним каменем його підходу була ідея про те, що природна сутність людини приховується за фіксацією его, яка формується ще в дитинстві. Ічазо створив базовий духовний і психологічний каркас дев'яти типів, запропонувавши дієву основу для самопізнання.

Детальні психологічні описи, якими ми послуговуємося сьогодні, розробив чилійський психіатр Клаудіо Наранхо (1932–2019). Навчаючись в Ічазо, Наранхо взяв цей психологічний каркас і здійснив його ґрунтовний синтез. Він об'єднав напрацювання Ічазо з власним вагомим досвідом у гештальт-терапії, психоаналізі та академічній психології, створивши докладні описи дев'яти типів особистості. Спираючись на ключі до 27 підтипів, спочатку окреслені Ічазо, саме Наранхо розгорнув їх у деталізовані психологічні портрети, які складають сучасні 27 підтипів. Важливою частиною педагогічного методу Наранхо в його групах SAT («Шукачі істини») стало новаторське застосування живих інтерв'ю-панелей для наочної демонстрації особливостей кожного типу. Наранхо завжди відкрито визнавав, що базовий каркас протоаналізу належить Ічазо, проте саме його власний синтез дав життя Еннеаграмі особистості. Ця різниця в поглядах, а також складний особистий і філософський розрив між ними після тренінгу в Аріці 1970–1971 років привели до того, що Наранхо почав викладати власну версію незалежно, поклавши початок сучасному рухові шанувальників Еннеаграми. Цей величезний внесок у розвиток моделі був не просто кабінетним науковим дослідженням, а невіддільною частиною його власного духовного шляху, який він описав в автобіографії «Угору і вниз по священній горі».

Оскар Ічазо, засновник Школи Аріка (1968) Психіатр Клаудіо Наранхо, засновник програм SAT.

Клаудіо Наранхо та полеміка навколо автоматичного письма

Окремі християнські критики висловлювали занепокоєння щодо витоків Еннеаграми особистості. Здебільшого ці сумніви пов'язані з тим, як тлумачаться два терміни Наранхо. В одному з інтерв'ю Клаудіо Наранхо зазначив, що процес формування описів типів Еннеаграми містив використання «розширених станів свідомості» та «автоматичного письма» — технік, які дехто намагався трактувати як «ченнелінг потенційно демонічних духів».

Нижче викладено події, які привели Наранхо до створення описів дев'яти типів і 27 підтипів, а також описано його фахову підготовку в галузі психології, психометрії та теорії особистості. Це допоможе внести ясність у те, що саме малося на увазі під «автоматичним письмом» і «розширеними станами свідомості», а також розвіяти будь-які побоювання читачів щодо його роботи.

У публічних виступах Наранхо часто називав Оскара Ічазо «батьком» Еннеаграми, а себе — її «матір'ю». Він пояснював, що отримав від Оскара первинні зерна ідей, а весь подальший зміст розробив самостійно. Хоча Георгій Гурджиєв познайомив своїх учнів із діаграмою Еннеаграми (внутрішнім трикутником і послідовністю 142857) між 1914 і 1917 роками, а широкій публіці вона стала відома завдяки книзі П. Д. Успенського, саме Ічазо вперше пов'язав дев'ять пристрастей (пороки), чесноти, святі ідеї та ключі до 27 підтипів із символом Еннеаграми — ідея, на яку його наштовхнула схожа діаграма з праці Рамона Люллія «Ars Magna» (1305). Що саме ще Ічазо передав Наранхо, достеменно не відомо; головна увага тут зосереджена на тому, що створив сам Наранхо.

Звернімося до вагомого професійного доробку та кваліфікації Наранхо в галузі психології, психіатрії, медитації та практик усвідомленості, а також до його глибокого розуміння розмаїття різних духовних і філософських традицій.

Портрет Клаудіо Наранхо Схема 27 підтипів

Фундамент наукової та психологічної точності

Доктор Клаудіо Наранхо не був містиком-аматором, відірваним від наукових кіл: він був дипломованим лікарем, науковцем і психіатром, який тісно співпрацював із провідними академічними психологами. Він вів спільну роботу з першопрохідцями психометрії, як-от Реймонд Кеттелл (автор факторного аналізу рис), та класиками теорії особистості, зокрема Гордоном Олпортом. Як ключовий діяч Інституту Есален та учень засновника гештальт-терапії Фріца Перлза, він перебував у самому центрі Руху за розвиток людського потенціалу.

У своїх виступах і лекціях Наранхо часто називав Оскара Ічазо «батьком» Еннеаграми особистості, а себе — її «матір'ю».

Розуміння термінології Наранхо

З огляду на цей бекґраунд опис його робочого процесу постає в належному контексті. Створюючи детальні описи типів, він говорив про використання «розширених станів свідомості» та «автоматичного письма».

  • «Розширені стани свідомості» стосуються зовсім не окультного трансу, а споглядальних і медитативних практик, які він фахово вивчав. Це стан глибокої зосередженості й інтуїції, подібний до стану «потоку», у якому митці, вчені та винахідники роблять творчі відкриття й синтезують величезні обсяги інформації.
  • «Автоматичне письмо» найкраще розуміти як психологічну техніку, споріднену з фрейдівським методом «вільних асоціацій», коли контроль свідомості послаблюється, дозволяючи підсвідомим зв'язкам та інсайтам вільно з'являтися на папері. Це спосіб подолання інтелектуальних блоків для виходу на глибший рівень знання, а не записування повідомлень від якихось зовнішніх сутностей.

По суті, проривний внесок Наранхо полягав у тому, що завдяки дисциплінованій свідомості він увійшов у стан глибокого творчого потоку, який дав йому змогу поєднати езотеричний каркас Ічазо з власними великими клінічними й психологічними знаннями в цілісну та практичну систему Еннеаграми особистості, якою ми послуговуємося сьогодні.

Портрет Клаудіо Наранхо Схема 27 підтипів

Від Берклі до всього світу: з 1971 по 1994 рік

Клаудіо Наранхо почав навчати Еннеаграми особистості у своїх групах «Шукачі істини» (Seekers After Truth) у Берклі, Каліфорнія, приблизно в 1971 році. Учасники домовилися зберігати конфіденційність матеріалів. Проте втримати їх у таємниці не вдалося, і те, як саме ці знання вийшли назовні, визначило подальшу історію всього руху.

Один із членів групи, священник-єзуїт Боб Окс, почав викладати отримані знання в Університеті Лойоли в Чикаго. Звідти вчення поширилося спільнотами єзуїтів і католицькими реколекційними центрами — переважно у вигляді конспектів, що передавалися з рук у руки.

Перші публікації

  • 1975. Розділ Джона Ліллі та Джозефа Гарта про систему Аріка у книзі «Трансперсональні психології» (Transpersonal Psychologies) зазвичай вважається першою друкованою публікацією.
  • 1981. Докторська дисертація Джерома Вагнера в Університеті Лойоли стала одним із перших академічних досліджень дев'яти типів.
  • 1984. Книга Марії Бісінг, Роберта Ногосека та Патріка О'Лірі «Еннеаграма: подорож до пізнання себе» (The Enneagram: A Journey of Self-Discovery) стала першим загальнодоступним виданням.
  • 1987. Праця Дона Рісо «Типи особистості» (Personality Types) представила рівні розвитку. У 1991 році до його роботи приєднався Расс Гадсон.
  • 1988. Книга Гелен Палмер «Еннеаграма» (The Enneagram) заклала підвалини того, що згодом отримало назву «наративна традиція».

Неповна спадкоємність знань

Ці книги відкрили Еннеаграму мільйонам людей, і вся спільнота завдячує їм надзвичайно багато. Проте має значення те, звідки автори отримали ці матеріали. Ані Гелен Палмер, ані Дон Рісо не проходили навчання у Клаудіо Наранхо. До Палмер матеріали дійшли з других рук — через одного з учасників групи в Берклі, а самого Наранхо вона бачила лише один раз на відкритому занятті. Рісо працював за записами, що ходили серед єзуїтів; він не відвідував занять у Лойолі й особисто в Наранхо не вчився.

Згодом кожен із них суттєво й самобутньо доповнив отримані знання. Проте до них дійшла лише частина вчення Наранхо. Зокрема, 27 підтипів, які Наранхо вважав ключовими для розуміння відмінностей між представниками одного й того самого типу, десятиліттями були майже відсутні в популярній літературі про Еннеаграму.

Ось чому iEQ9 повертається до першоджерела. Засновник опитувальника Дірк Клоете навчався безпосередньо у Клаудіо Наранхо, і в анкеті iEQ9 застосовано 27 підтипів саме так, як їх викладав сам Наранхо. Дізнайтеся більше про 27 підтипів.

Перша міжнародна конференція з Еннеаграми

Міжнародна конференція з Еннеаграми

Переломною подією в новітній історії моделі стала перша Міжнародна конференція з Еннеаграми, що відбулася в Стенфордському університеті в 1994 році. Ініціатором цієї знаменної події виступив доктор Девід Деніелс, який на той час був клінічним професором психіатрії Медичної школи Стенфордського університету. Разом із Гелен Палмер він виступив співдиректором конференції, що ознаменувало новий рівень професійного визнання Еннеаграми як психологічної системи особистості.

Психологи, духовні вчителі, коучі та представники бізнесу з усього світу зібралися разом, щоб поділитися дослідженнями й обмінятися досвідом. Візитною карткою заходу стали живі інтерв'ю-панелі, де представники кожного типу відкрито ділилися власним досвідом. Цей підхід «наративної традиції», який обстоювали Палмер і Деніелс, був ключовим для заходу та зіграв важливу роль у популяризації Еннеаграми серед широкої аудиторії. Окрім роботи над організацією конференції, доктор Деніелс також створив опитувальник Stanford Enneagram Discovery Inventory — ранній і впливовий інструмент самовизначення типу на основі дев'яти описових абзаців.

Успіх цієї події надихнув групу доповідачів і викладачів заснувати Міжнародну асоціацію еннеаграми (IEA). До числа засновників IEA увійшли Марія Бісінг, Девід Деніелс, Теодор Донсон, Андреас Еберт, Расс Гадсон, Джеррі Вагнер, Кеті Герлі, Патрік О'Лірі, Гелен Палмер і Дон Рісо.

Повернення 27 підтипів

Упродовж більшої частини цього часу широкому загалу Еннеаграму викладали без урахування 27 підтипів. Усе змінилося після 2004 року, коли Клаудіо Наранхо представив власне бачення підтипів на конференції Міжнародної асоціації еннеаграми. Беатріс Честнат повністю розшифрувала весь запис його виступу. Згодом вона почала викладати підтипи, публікувати матеріали про кожен із них, а у 2013 році видала книгу «Повна еннеаграма» (The Complete Enneagram), що містить живі історії людей кожного підтипу. Сама модель належить Наранхо, а її робота зробила цей матеріал зрозумілим і доступним для широкої аудиторії.

У 2011 році Дірк Клоете заснував компанію Integrative Enneagram Solutions і випустив iEQ9 — анкету Еннеаграми, створену на основі 27 підтипів Наранхо.

Сучасні теоретики Еннеаграми

Ми також висловлюємо повагу сучасним дослідникам і авторам, які розвивають цю сферу: серед них Марк Боднарчук, Сандра Майтрі, А. Г. Алмаас (святі ідеї), Беатріс Честнат, Дірк Клоете, Джінджер Лапід-Богда, Кетрін Фовр, Маріо Сікора, Расс Гадсон, Дон Рісо, Ураніо Паес, Ієн Морган Крон та багато інших. Завдяки своїм книгам, подкастам і навчальним програмам ці фахівці відкривають Еннеаграму новому поколінню шукачів і професіоналів.

Перша міжнародна конференція з Еннеаграми
Integrative Enneagram iEQ9 Report

Читати про типи — це лише початок.
Дізнайтеся свій за допомогою iEQ9.

ВИЗНАЧТЕ СВІЙ ТИП за допомогою iEQ9

Дізнайтеся свій тип, підтип і шлях розвитку в персоналізованому звіті. iEQ9 — це інтелектуальна, динамічно адаптивна анкета: запитання змінюються залежно від ваших відповідей, тому кожен учасник відповідає на 175 запитань, дібраних із понад 2 000. Проходження триває близько 30 хвилин, а звіт охоплює ваш профіль Еннеаграми, підтип (один із 27), центри, вплив обох сусідніх крил, лінії, рівні інтеграції та шість вимірів напруги. Валідовано на 63 944 особах п'ятьма мовами. Звіти від USD 60. Повне повернення коштів протягом 30 днів, якщо посилання на оцінювання не було відкрито.

Пройти тест Еннеаграми

Уже маєте результати iEQ9?

Надіслати мій звіт на пошту   або   Оновити до Професійного звіту

Навігація